Сторінка психолога
«КОЛЬОРОВИЙ НАСТРІЙ»
ДО ТИЖНЯ ПСИХОЛОГІЇ
Офлайн - заняття з психологом.
Розвиваємо емоційний інтелект,набуваємо ресурсу. Малювання «Веселі долоньки»
Практичний психолог
Кравчук Світлана Анатоліївна
Освіта:
повна вища, Слов'янський державний педагогічний інститут , 1986 р.,
дошкільна педагогіка та психологія. Педагогічний стаж: 33 роки , на посаді 10 років
Інформація щодо профілактики
та виявлення випадків домашнього насильства
Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
- До територіального органу поліції a6o за телефоном 102.
- До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
- До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
- До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
- До близької людини.
- На телефони «Гарячих ліній».
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:
Національна дитяча «гаряча лінія» Цeнтру «Ла Страда- Україна»
0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)
Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так i з мобільних ycix операторів.
Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.
Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації – 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного).
Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного ïx складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044) 255-64-50
Урядовий контактний центр – 15-47 (надання психологічної та юридичної консультацій особам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, стосовно дітей або загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам та дітям);
Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги.
Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- правові консультації;
- зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, отримати інформацію про ïx місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
1) центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2) притулки для дітей;
3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5) центри соціально-психологічної допомоги;
6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих ocіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Рекомендації для батьків та педагогів
Заохочуйте дитину до самостійного продукування думок та ідей:
- не нав’язуйте дитині ставлення до будь – чого, не просіть повторювати думки, висловлені іншими;
- схвально сприймайте ідеї дитини, навіть якщо вони здаються вас дивними.
Підтримуйте схильність дитини до самостійної творчої діяльності:
- створіть для дитини затишне й безпечне місце для її творчих пошуків, де вона матиме змогу поексперементувати з фарбами, папером, клаптиками тканини, пластиліном, тощо.
- допомагайте дитині, лише якщо вона просить про це або ви побачили що вона потребує допомоги. Висловлюйте підтримку та виявляйте співчуття до невдач.
Творіть разом з дитиною:
- станьте для дитини колегою по творчості, рівноправним учасником творчого процесу – створюйте образи, обігруйте їх, обговорюйте разом результати;
не нав’язуйте дитині «програму» створення образів, манеру виконання тощо навпаки – намагайтесь зрозуміти логіку дитини
Підкреслюйте цінність кожного моменту діяльності дитини:
- приділяйте увагу насамперед організації процесу, а не лише результатам;
- не «поліпшуйте» творчу роботу дитини
Плекайте позитивне самопочуття дитини:
- вводьте в діяльність дитини вправи на розвиток її психологічної культури – спілкування, самопізнання, саморегуляції. Це допоможе дитині задовільнити її базові потреби у відчутті безпеки, любові, повазі до себе. Пам’ятайте: дитина, енергія якої «скована» через незадоволення основних потреб, найменше здатна досягти висот саморозвитку;
надавайте дитині якнайбільше можливостей для конструктивної творчості, аби запобігти деструктивній поведінці – адже дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою енергію у небажаному напрямі.
Урізноманітнюйте діяльність дитини:
- організовуйте інтегровані заняття, аби запобігти одноманітності створених дитиною образів, інтелектуальній перевтомі та перенапруженню;
- використовуйте завдання, вправи та ігри, сповнені різноманітного змісту, як – от слова, рухи, звуки, зорові, смакові, тактильні відчуття тощо.
Адаптація
«Зрозуміти дитину»
пам’ятка для батьків, діти яких переживають кризу трьох років
Варто:
- підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
- давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватися;
- підтримувати і хвалити за досягнення;
- учити дитину основних правил безпеки;
- встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
- радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
- приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;
- пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;
- дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;
- показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;
- залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини – не поступатися, але й не зловживати владою;
- називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації та озвучувати їй свої переживання;
- виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
- утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні.
Не варто:
- конкурувати за владу з трирічною дитиною;
- вважати, що хороші батьки – це ті, в яких дитина слухняна;
- пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;
- ставитися до дитини, як до «жахливої три річки»;
- відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
- очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;
- гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;
- соромити та ігнорувати дитину.
Пам’ятка батькам від дитини
1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов'язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
2. Не бійтеся бути вимогливими до мене. Я надаю перевагу саме такому ставленню. Це дозволяє мені визначатися.
3. Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.
4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє слово за собою.
5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати; це похитне мою віру у вас.
6. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, аби роздратувати вас. А то надалі я намагатимуся досягти ще більших «перемог».
7. Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.
8. Не змушуйте мене почуватися меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою».
9. Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам: я використовуватиму вас, як обслугу.
10. Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засвоєння.
11.Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.
12. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в розпал конфлікту. За деякими об’єктивними причинами мій слух притупляється в цю мить, а бажання співпрацювати з вами пропадає. Буде нормальним, якщо ви зробите якісь кроки, але давайте поговоримо про це пізніше.
13. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».
14. Не змушуйте мене відчувати, що мої провини — смертельний гріх. Я маю навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не здатний.
І5. Не чіпляйтеся до мене і не буркотіть на мене. Якщо ви будете це робити, я повинен буду захищатися, прикидаючись глухим.
16. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді сам не розумію, чому чиню так, а не інакше.
17. Не піддавайте надто великому іспиту мою чесність. Заляканий, я легко перетворююсь па брехуна.
18. Не забувайте, що я люблю експериментувати. Саме так я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.
19. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я вчусь на власному досвіді.
20. Не звертайте забагато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу звикнути отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене стільки уваги.
21. Не намагайтеся здихатись мене, коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них давати відповіді, я буду шукати інформацію десь на стороні.
22. Не відповідайте на мої дурні та безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то через деякий час помітите, що я просто хочу, щоб ви постійно мене бавили.
23. Ніколи не натякайте, що ви є досконалі й безгрішні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
24. Не хвилюйтеся, що ми з вами проводимо мало часу. Головне те, як ми його проводимо.
25. Нехай мої острахи не викликають у вас надмірного хвилювання, інакше я буду лякатися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
26 Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння й підтримки, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.
27.Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, наслідуючи приклади, а не під впливом
Забезпечення розвитку дитини раннього віку
- Любить свою дитину, якою вона є.
- Не порівнюйте свою дитину з дітьми сусідів чи родичів. У кожної дитини власний темп і час осягнення та становлення.
- Не залишайте дитину напризволяще. Повноцінний розвиток дитини можливий лише за активної участі близьких дорослих в її щоденних справах.
- Пам’ятайте, що батьки більше навчають дитину власним прикладом, ніж нотаціями.
- Залучайте дитину до всіх хатніх справ, враховуючи її вік та можливості. Не варто обмежувати її інтереси та діяльність суто дитячим «світом».
- Створюйте предметно-ігрове середовище відповідно до віку дитини, проте пам’ятайте, що іграшки мають пробуджувати допитливість.
- Слідкуйте за інтонацією та силою свого голосу, коли звертаєтеся до дитини. коли на дитину кричать, вона дуже швидко «затуляє вушка», проте довго пам’ятає, що батьки на неї кричали чи сварилися, а отже, образили її.
- Підтримуйте дитину в її прагненні щось робити самостійно. Помічайте і схвалюйте кожну таку спробу.
- Пам’ятайте, що процес психічного розвитку є процесом закономірним, а тому не закінчиться за чиїмось бажанням. Не поспішайте: жоден із вікових періодів не можна оминути чи подолати прискорено , адже на кожному з них дитина має оволодіти певними знаннями та вміннями.
- Під час сприяння розвиткові дитини враховуйте його провідний напрям на кожному з вікових етапів. Зокрема, провідними під час розвитку дитину в ранньому віці є:
- становлення предметної діяльності;розвиток сприймання;
- розвиток мовлення;
- виокремлення Я.
- Ставтеся поважно до дитячого світу і дитячих уподобань.
- Не вирішуйте за дитину її долю. Надайте їй можливість спробувати якомога більше видів діяльності, а право вибору залиште за нею.
1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й навчитися їй буде цікаво?
3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30хвилин, наприклад, збирати конструктор?
4. Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих не соромиться?
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не менш як із п'яти речень?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?
7. Чи вміє вона відмінювати іменники?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє ваша дитина рахувати до десяти і навпаки?
10. Чи вміє розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
11. Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?
12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?
13. Чи може зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?
14. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
15. Чи може узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля?
16. Чи любить ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо?
17. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Якщо їх:
15-17 - дитина готова йти до школи. Ви недаремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.
10-14 - ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні", підкажуть вам, з чим іще слід попрацювати.
9 і менше - почитайте спеціальну літературу, спробуйте виділити більше часу заняттям із дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть вас розчарувати, але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції.
1. Не сприймайте дитину маленькою. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "Ти в нас уже дорослий, ми можемо довірити тобі помити посуд".
2. Визначте загальні інтереси у вашій сім'ї (це може бути як і спільний перегляд мультфільмів, так і вирішення життєвих ситуацій - обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той і на інший товар.
4. Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності сторонніх. На скарги навколишніх, учителя або вихователя скажіть: "Дякую, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини, лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть із дитиною, розвиток мовлення - це запорука гарного навчання.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини, тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
8. Дивіться на світ очима дитини, адже бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, кажіть: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати".
10. Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно тільки їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
11. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
12. Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.
13. Ваша повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Мами й тата!
Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань. Якщо Ви замислюєтеся над тим,
що буде, якщо в певній ситуації Ви вчините саме так, то це дуже добро. Це означає, що Ви - творчі батьки.
Не комплексуйте! Пам’ятайте, що всі батьки помиляються, тому що їх ніхто не вчив бути батьками.
Але важливо свої помилки бачити і не зашкодити дитині, тому що бути мамою й татом - величезна відповідальність!
Бабуся й дідусь!
Допомога й користь від від участі в складному та цікавому процесі виховання представників старшого покоління величезна.
Бабусі і дідусі вже мають життєвий досвід. Вони є носіями житєвої мудрості. Тому повністю відсторонити їх від виховання онуків було б зовсім неправильно..
У той же час виховна позиція батьків відрізняється від позиції бабусь та дідусів.
Щож робити, якщо в чомусь істотному позиції мами і бабусі розходяться, а переконати маму або свекруху не вдається?
У такій ситуації кращий вихід - звернутися до послуг няні. Інакше, у протилежному випадку, у родині розпалюються справжні баталії. А страждає від усього цього дитина!
Ситуація, коли бабуся з дідусем живуть окремо від молодой родини набагато простіша, від тієї, коли представники трьох поколінь живуть разом. У цьому випадку особливо складно визначити спільні пріоритети, розподілити обов’язки та мати спільну мету.
І в жодному разі - критикувати один одного в присутності дитини!
А якщо мамо-тато все-таки не домовилися з дідусем-бабусею? Що відбудеться в цьому випадку з дитиною?
Формування самооцінки дітей дошкільного вікy
Що таке самооцiнка?
Цe оцiнювання людиною самої себе, своix можливостей, ставлення до себе. І складається таке ставлення, як мозаїка, з безлiчi окремих шматочкiв. Наприклад, як дитина оцiнює свою зовнiшнiсть? Вона вважає себе гарною, негарною, такою, як yci. Якщо запитати дитину, наскiльки вона розумна, то почуєте, як вона оцiнює власний iнтелектyальний потенцiал. Звичайно, така самооцiнка - результат порiвняння себе зi своїми однолiтками, з дорослими, а ще - вiдбиток ваших оцiнок малюка. Тобто залежно вiд того, як часто i щиро ви дитину пiдбадьорюєта й пiдтримуєте, в неї формується висока або низька самооцiнка.
В якому вiцi дитина вже здатна оцінювати себе, cвoї особистiснi якостi?
Напевно, пiсля трьох poкiв. l найчастiше в цьому вiцi ми вiд неї почуємо: «Я найрозумнiша! Я найкрасивiша!». А у п'ять-шiсть poків картина змiнюється. l дитина може вам сказати, що не знає, яка вона. Або розповiдає, що вона дурна, нещасна. . . Ось тут i потрiбно замислитися батькам.
Коли може виникнути низька самооцiнка?
Коли ви часто сварите малюка, коли він вiдчуває, що чомусь не виправдовує вашi очiкування. Коли ви порiвнюєте його з iншими дiтьми не на його користь: «Ось Мишко добре ї'сть! А ти сидиш третю годину над тарiлкою...». А пiсля порiвняння себе з дорослим малюк i зовсiм засмучується.
До чого може призвести занижена самооцiнка в майбутньому?
До того, наприклад, що ваша дитина не зможе вiдстояти свою точку зору. Їй буде складно налагоджувати взаємини з людьми, спiлкуватися з позицii впевненої в собi людини.
А якщо дитину весь час хвалити й говорити що вона гарна, чи не cтане її самооцiнка занадто високою?
Хвалити потрiбно тiльки за те, що дитина зробила щось самостiйно, за добрий вчинок...
І нixтo не говорить, що не варто звертати уваги на погану поведiнку. Однак, не можна принижувати дитину, карати iї фiзично. Дiти, якi постiйно зазнають приниження та фiзичного покарання вiд батькiв, виростуть скорiше агресивними або невпевненими в собi, нiж самодостатнiми.
А якщо все ж таки самооцiнка у дитини висока й навiть занадто?
Найчастiше можна побачити дiтей iз високою самооцiнкою в родинах, де дитина єдина, i все крутиться довкола неї. Можна, звичайно, припустити, що така дитина виросте лiдером... Але в життi все виявляється не так, тому що ця дитина, потрапивши в дитячий колектив, отримує, адекватну оцiнку своiх якостей, i виникае стрес. «Виявляється, я не най-най...», - думає маля.
Малюк повинен вiдчувати, що його люблять, що він потрiбний своїм батькам, що вони люблять його незалежно нi вiд чого. Тодi він i сам до себе ставитиметься добре.
Щo робити батькам, аби самооцiнка дитини була адекватною?
о Не порiвнювати дитину з iншими дiтьми.
о Не сварити i не карати фiзично.
о Частiше хвалити (за справу).
о Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.
о Пiдтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він почав нову справу.
о Уникати фраз: «Ти робиш усе неправильно», «У тебе не виходить» тощо.
У лютому провели тренінг для педагогів ДНЗ "Способи вирішення конфліктних ситуацій"
Провели
батьківський всеобуч -практичне заняття
з батьками дітей груп середнього дошкільного віку
на тему " Виховні можливості родини"
Практичним психологом Кравчук С.А. був проведений тренінг для батьків "Психологічна готовність до школи". Психолог донесла до батьків вихованців, що у дітей - випускників сформована мотивація на шкільні види діяльності, на достатньому рівні розвинуті психічні процеси, добрі потенційні можливості щодо розвитку пізнавальних процесів. Також вона надала практичні рекомендації щодо психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі.
