Як надати першу допомогу: загальні

правила  

Що треба знати про надання першої допомоги

Перша допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку життя людини.

Основні принципи надання першої допомоги:

 ·         правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);

• швидкість;
• продуманість, рішучість, спокій.

Як надати першу допомогу

Алгоритм ваших дій має бути таким:

 1.    Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.

 2.    Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).

 3.    За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби  (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).

 4.    Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.

 5.    Забезпечити прохідність дихальних шляхів.     

 6.    Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.

 7.    Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.

{C}8.    Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до інших присутніх на місці події.

МОЗ України закликає кожного свідомого українця знайти у своєму місті курси з надання першої допомоги і отримати ці практичні навички. Тому що саме ви можете врятувати чиєсь життя в критичній ситуації!

Вихователь-методист

Джерела:інтернет-ресурси       

 Консульта ція для батьків на тему

«Адаптація дітей до умов дошкільного закладу»

Початок відвідування дошкільного закладу - це не лише нові умови життя та діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, нове середовище, взаємини, обов’язки. Це дуже напружений період , який потребує від кожного малюка активного психологічного і фізіологічного пристосування. Прийшовши до дошкільного закладу дитина опиняється в нових соціальних умовах, переживає зміну звичного розкладу та способу життя, тож у неї виникає відчуття нестабільності . У цей період життя малюки часто демонструють неадекватні поведінкові прояви , які пов’язані з труднощами адаптації до нових умов. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності. Відбувається адаптація. Що ж це таке ?   Адаптація – пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, із новим середовищем, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.                                                                                                                У різних дітей адаптація відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. Ураховуючи зазначене можна виокремити три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.                                                                                                                          Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони комунікабельні, самостійні, врівноважені, проявляють зацікавлення іграшками й діяльністю. Батьки спілкуються з дитиною доброзичливо, з повагою.   Друга група – діти, які адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестабільна, періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості,вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні : дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні : доброзичливі, розважливі звертання змінюються погрозами або послабленням вимогливості, неуважності.                                                                                                              Третя група – діти , які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні, звичні до нестабільності в режимі дня, швидко втомлюються, ігрові навички в них не сформовані. Сон, апетит – погані або зовсім відсутні, висока захворюваність ще більше вповільнює звикання до нового середовища і нових вимог.

     Основні етапи (фази) перебігу адаптації дитини до умов дитячого садка : 1.   «Шторм»  - у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна та психологічна буря триває від 2-3 днів до 1-2 місяців (в окремих дітей).        

2. «Шторм ущухає» - період несталого пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакцій на зовнішні впливи. Дитина продовжує приглядатися до нового оточення , робить спроби долучитися до спільної діяльності, стає більш активною, зацікавленою, врівноваженою. Цей період триваліший, ніж перший – від 1 тижня до 2-3 місяців.                      

 3.  «Штиль» - період відносно сталого пристосування. Організм віднаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізується сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.                                                                                                                        Причини важкої  адаптації  до умов  дошкільного закладу:                 

  1.    Не сформованість позитивного налаштуванння на відвідування дошкільного закладу ( буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає ). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ЗДО. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.   

  2. Не сформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини і необхідних практичних умінь та навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми – вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.                                                                                                            3. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з’являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати. Відчуття комфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності. Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була і лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу . Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам’ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях , образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.

        Використані джерела: інтернет-ресуриси.

        Вихователь-методист.

Чому мовчить дитина?

Усі батьки хочуть, щоб їх діти були здоровими, щасливими, успішними, досягли високих результатів у навчанні та кар’єрі, почували себе впевнено та вільно у будь-яких життєвих ситуаціях. І правильне, чітке та гарне мовлення є однією із важливих складових гармонійного розвитку особистості. А вчитись правильно говорити слід з дитинства!

Головним завданням освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є підготовка дітей до навчання в школі. Одним із шляхів розв’язання даного завдання є формування мовлення дошкільників як пропедевтики подальшого його розвитку під час шкільного навчання. Повноцінне оволодіння мовленням є передумовою всестороннього розвитку особистості дитини. Прищеплення інтересу до мови, створення умов для самостійних спостережень за нею, саморозвитку мовлення дошкільнят відбувається на ґрунті формування мовних узагальнень та елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, зокрема, граматичного ладу.

Можливо, це вас і здивує, але в сучасному світі комунікації, цінності інформації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у   дітей.

Вправи на розвиток мовлення для дітей дошкільного віку

1. Дидактичні картки

Дидактичні картки чудово допомагають дітям вивчати звуки, які вони не можуть правильно вимовити. Найкраще перетворити цю вправу на гру й нагороджувати дитину, коли вона правильно вимовляє звуки, проілюстровані на картці. Це не тільки робить вправу більш привабливою, але й мотивує дитину намагатися досягати найкращих результатів.

2. Вправи перед дзеркалом

Дітям із проблемами артикуляції важко вимовляти слова та звуки через невміння правильно рухати ротом для вимови правильного звуку. Вправа перед дзеркалом – це одна з найбільш корисних мовленнєвих вправ для дітей дошкільного віку, яка здатна допомогти вирішити дану проблему. Ви можете навчити вашу дитину правильного положення і руху губ, язика й рота, що необхідно для виголошення певного звуку, демонструючи їх перед дзеркалом. Таким чином дитина зможе зрозуміти, які рухи їй необхідно виконати, щоб вимовляти звуки та слова.

3. Стриб-скок

Стриб-скок – це весела та проста мовленнєва вправа, яка полягає в повторенні слова, проблемного для дитини у плані вимови, не менше шести разів. У вправі використовуються шість паперових основ, що називаються лататтям, які розкладають на підлозі по всій кімнаті. На них має бути написане слово, вимову якого повинна тренувати дитина. Малюку необхідно вимовляти слово щоразу, коли він стрибає на латаття. Коли ж він застрибне на шосте латаття, ви можете нагородити його улюбленими ласощами.

4. Постійно розмовляйте з дитиною

Мовленнєві навички дітей розвиваються швидше, якщо батьки та члени родини постійно спілкуються з ними. Коли люди з близького оточення часто розмовляють з дитиною, а також в її присутності, у неї з'являється можливість слухати нові слова та спілкуватися.

5. Заохочуйте вашого малюка розмовляти

Систематичні бесіди з дитиною – це найкращий спосіб допомогти їй розвинути мовленнєві навички. Інший спосіб досягнення цієї мети полягає в тому, щоб вимовляти назви предметів, на які вказує малюк, заохочуючи його промовляти слова, щоби зрозуміти їхню вимову й запам'ятати. Фахівці вважають, що треба виконувати бажання дітей, тільки якщо вони висловлюють їх словами й намагаються пояснити, чого вони хочуть, за допомогою жестів. Це буде мотивувати дитину шукати шляхи вирішення своїх мовленнєвих проблем, щоб отримати те, що їй потрібно.

6. Повторюйте

У порівнянні з іншими мовленнєвими вправами для дітей дошкільного віку багаторазове повторення слів може здатись батькам роботою, що дуже втомлює, особливо якщо малюк за своєю природою допитливий. Проте це заняття може бути дуже корисним при навчанні розмовної мови. Повторюючи дитині слова, краще вимовляти їх повільно й виразно, щоб вона могла чітко розчути їх і запам'ятати всі фонеми у словах. Щоби полегшити малюку процес запам'ятовування, можна розбивати слова на частини. Спостерігаючи за вашими рухами рота, дитина зможе запам'ятовувати вимову слова, але для цього їй треба бути дуже уважною.

7. Читайте книги разом з малюком

Один з найкращих способів розвитку мовленнєвих навичок у дітей – це читання. Однак варто подбати про вибір такої книги, яка сподобається дитині. Книги з ілюстраціями подобаються дітям найбільше й дозволяють розмовляти з дитиною під час читання. Намагайтеся простими словами пояснювати малюку, про що говорять ілюстрації, просіть його повторювати слова слідом за вами або ставити запитання, що стосуються малюнків, намагатись відповідати на них разом з вами.  Це зробить читання більш продуктивним і цікавим заняттям. 

10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

 Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?». Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

Використані матеріали освітнього проекту « На урок».

Дані матеріали можуть бути корисними батькам,логопедам.психологам,вихователям,зокрема дошкільних закладів.

"ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НУШ: ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ!"

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти

Нова  українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути пратикум для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого практикуму подано в Додатку 1.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.

Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:

•        соціальний;

•        емоційно-вольовий;

•        інтелектуальний;

•        мотиваційний.

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:

•        адекватну самооцінку;

•        потребу в спілкуванні з іншими;

•        уміння приймати інтереси групи дітей;

•        уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.

Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформова-ність відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:

•        упевненість у собі;

•        переважання позитивного настрою;

•        прагнення стримувати негативні емоції;

•        уміння керувати своєю поведінкою;

•        розвиток емоційної стійкості;

•        довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;

•        довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

•        розвинуте сприймання;

•        стійка пізнавальна увага;

•       розвинуті мислення та мисленнє                                                                                                                                                                                       ві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами;                                 

•        здатність відтворювати зразок;

•        оволодіння усним мовленням;

•        розвиток дрібної моторики, зорової координації;

•        розвиток здатності до навчання.

Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:

•        внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;

•        зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.

Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Завдання для батьків

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:

•     дбати про фізичне здоров’я дитини;

•     збагачувати життєвий досвід дитини;

• закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

•     розвивати мовлення дитини;

•    навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

•   учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

•   поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

СУЧАСНІ КНИЖЕИ : ВИБИРАЄМО ВІДПОВІДАЛЬНО

Про вибір покупця, якому від 0 до 3

Перше, на що звернути                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              при виборі книжки для найменших, – це безпека. Треба купувати картонні книжки, бо вони цупкі, їх легше перегортати і вони витримують усе (майже), що може зробити з ними дитина.

"Якщо простими словами: білий папір – це якісна книга, сірий або гірчичний – неякісна. В другому випадку видавці женуться за ціною. І на це, на жаль, часто ведуться батьки, які купують книжки саме через дешеву ціну. Цей папір легко рветься, а дитина в цьому віці тягне все до рота",

Для малюків також існує багато іграшкових книжок, бо їх цікавить усе рухоме. Таке, що може змінюватися і повертатися до початкового вигляду (вирізані віконця в намальованому будинку, що можна зачиняти і відчиняти). Так-от, треба звертати увагу, щоб усі надрізи були заокруглені, бо книжкою можна легко порізатися.

До того ж, книжка має бути неважкою, бо дитина може гратись нею і без дорослих.   Навіть великі картонні книжки можуть бути легкими,адже    є така здатність матеріалу: бути пухким, але не важким. Втім, спробувати треба самому.

Крім цього, книга має бути без запаху. Запах говорить про те, що використовувались неякісні фарби. Своєю чергою, це може викликати алергічну реакцію у дитини.

Щодо кольорів – малята люблять конкретні зображення із контрастними кольорами. Саме тому не підійдуть живописні книги.

"Дитина у цьому віці має розуміти колір і форму. І те, і те має бути простим для сприйняття. Якщо нашаровувати інформацію у книжці раніше, ніж цього потребує розвиток дитини, вона її не сприйматиме і може припинити любити книжку"    

  Картинки западають у пам'ять малюків, але все залежить від інтерпретації дорослого:

"Якщо ми самі боїмося показувати щось дитині, то наш страх обов’язково передаватиметься їй. Хоча дитина може зовсім інакше відреагувати на ту чи іншу річ. Треба пробувати".

Яка книжка сподобається дитині 3-6 років?

У молодшому дошкільному віці дітям подобаються книжки із наліпками, розмальовки, карти з лабіринтами. Дитина у цьому віці починає робити щось руками.

"Чим більше дитина буде працювати пальчиками, тим краще у неї буде розвиватись моторика рук. А від неї – мозок. Це пов’язані між собою речі, які будуть помітні у першому класі. По учневі, який приходить до школи, зразу видно, чи є у нього досвід гри з книжкою",

  Навички засвоєння інформації формуються якраз у дошкільному віці.

  Книга в жодному випадку не може бути джерелом стресу: коли дитину змушують читати. Щоб дитина проявила інтерес до книжки, треба переконання, що це засіб дозвілля і відпочинку.

"Найважливіше у дитячій книжці – це те, що вона є джерелом і способом емоційного контакту дорослого з дитиною. Не тільки дитина пізнає світ через книжку, а і ми, дорослі, можемо дізнатись про внутрішній світ дитини завдяки книжці"

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Книжки-картинки -це не книжка з ілюстраціями. Натомість, сенс в тому, щоб читати по зображеннях і обговорювати їх із дитиною.

"Ці книжки дуже популярні за кордоном. У нас, на жаль, – ні. У віці 3-6 років із дітьми треба багато говорити, бо у них розвивається мовлення, формується словниковий запас та емоційна культура переживання. Книжка-картинка дає приводи для розмови. А ще, вперше чуючи історію, діти вчаться відчувати, хочуть випробовувати емоції ще раз і ще раз, аби зрозуміти, як з цим жити",

 Саме через це дитина може просити дорослих перечитувати одну й ту саму книжку знову і знову. Потім діти випробовують це, спілкуючись із однолітками.

"Для дошкільнят найважливіше у книзі – це тримати емоційний контакт. Для них не так важливий сенс книжки, як інтонація, рольові ігри, жести, міміка. Ваша розповідь має бути емоційно оформлена. Такий контакт запам’ятовується на все життя. А книжка, власне, тим і запам’ятається, що цей контакт відбувся взагалі"   

 Перші енциклопедії. Дитина хоче дізнаватись про довкілля: про природу, міста, будівлі, транспорт, країни.

                                                                                                                                                                                                               У цьому віці можна пропонувати дитині багато різної інформації, але робити це порціями. Так формуватиметься кругозір. А батьки тим часом можуть зрозуміти, що дитині цікаво.

Аби ще більше зацікавити дитину цього віку, слід облаштовувати дитячу бібліотеку:

"Можна виділити дитині власну поличку і запровадити традицію купівлі книжки раз на місяць, до прикладу. Це стимулюватиме дитину до читання".

Перед тим, як йти до школи, діти є більш соціалізованими, мають багато знайомств, а отже тексти стають більшими. Діти готові слухати повісті, класику дитячої літератури. Тоді, за словами експертів, можна починати читати більш жанрові тексти, пригоди.

Водночас, головним героєм у книжках стає саме дитина, хоча до цього віку зазвичай були тварини. Якщо йдеться про розвивальну літературу, то вона стосується розвитку певних навичок: вчитись рахувати, писати букви.

"Перед школою ми починаємо готуватись до того, що називається заняттям, вчимося вчитися. Але треба пам’ятати, що вдома це здебільшого гра і таке читання не має бути як урок",    

Експерти радять доповнювати книжку інтерактивними методами: відео, ігрові додатки. Так дитина не втомлюється.

Відомий факт, що діти зараз надзвичайно диджиталізовані – смартфони, планшети стали невід`ємною частиною їхнього життя.

У 2019 році у МакДональдз ми запустили серію книжок "Пригоди близнюків Тритопів" від Кресіди Ковелл, яку можна обрати разом із Хеппі Міл.

Крім цього, книжки для дошкільнят невипадково стають більш тематичними та поглибленими. Наприклад, не про транспорт, а саме про літаки. Йдеться про те, що дитина починає цікавитись чимось фокусно, більш заглиблено.

Психологиня каже, що варто із найменшого віку давати дитині можливість показати, що вона цікавиться тією чи іншою книжкою, дати можливість проявити індивідуальний підхід. Мовляв, коли дитина потягнеться у бібліотеці чи в книгарні до якоїсь  книжки, треба з’ясувати причину, чому дитину це зацікавило, обговорити вибір, а потім – прочитану книжку.

Якщо ж ви обираєте книжку для дитини будь-якого віку самостійно, психологиня радить звертати увагу на власні цілі та поставити собі кілька запитань. Чого саме ви хотіли б навчити дитину? Якою має бути мета книжки? Вона має бути пізнавальна, художня чи це засіб контакту з дитиною?

"Але головне – запитати у себе, чи справді досвід, який я хочу передати дитині, буде корисним для неї? Можливо, це запитання, яке цікавить мене з дитинства, мій незакритий гештальт, а я хочу нав'язати це дитині", – пояснює психологиня Наталія Скакун.

Крім цього, книжки для дошкільнят невипадково стають більш тематичними та поглибленими. Наприклад, не про транспорт, а саме про літаки. Йдеться про те, що дитина починає цікавитись чимось фокусно, більш заглиблено.

Психологиня каже, що варто із найменшого віку давати дитині можливість показати, що вона цікавиться тією чи іншою книжкою, дати можливість проявити індивідуальний підхід. Мовляв, коли дитина потягнеться у бібліотеці чи в книгарні до якоїсь  книжки, треба з’ясувати причину, чому дитину це зацікавило, обговорити вибір, а потім – прочитану книжку.

Якщо ж ви обираєте книжку для дитини будь-якого віку самостійно, психологиня радить звертати увагу на власні цілі та поставити собі кілька запитань. Чого саме ви хотіли б навчити дитину? Якою має бути мета книжки? Вона має бути пізнавальна, художня чи це засіб контакту з дитиною?

"Але головне – запитати у себе, чи справді досвід, який я хочу передати дитині, буде корисним для неї? Можливо, це запитання, яке цікавить мене з дитинства, мій незакритий гештальт, а я хочу нав'язати це дитині", – пояснює психологиня Наталія Скакун.

Рекомендації для початку сімейної практики української мови

1. Почніть з одного дня на тиждень (поступово збільшуйте кількість таких днів до мінімум 35%

часу), спробуйте зранку до вечора говорити не надто складні фрази, щоб відчути звучання

української мови (наприклад, “Доброго ранку! Прокидаємось :)”, “Хто готує сніданок?”,

“Яєшня чи млинці - вибір за вами”, “Ти дуже гарний (гарна) сьогодні”).

2. Спробуйте говорити фрази українською з цікавими інтонаціями, грою слів, римою,

“прив’яжіть” позитивні емоції до українських висловів, щоб практикування мови асоціювалося

у дитини з чимось цікавим і позитивним, а не процесом “навчання”, тому що “в садочку

сказали”.

3. Грайте в мовні ігри (“що я покладу в банку, візьму з собою в похід?”, “їстівне - неїстівне”,

“слова - антоніми”, “скільки ти знаєш слів на літеру А, Б, В, …”, “вигадуємо історію, кожен

додає нове речення по черзі” і т.д.).

4. Ненав’язливо нагадуйте дитині “А ти знаєш як це буде українською?”, “А можеш це повторити

українською?”, виправляйте деякі та вирази слова (важливо робити це без нав’язування, без

дидактичності, природньо, щоб перехід з російської на українську для дітей теж ставав

природньою практикою взаємодії в суспільстві).

5. Оберіть цікаву музику, яка буде подобатись дітям, завчіть слова та підспівуйте.

6. Спробуйте рольові ігри вдома з перевтіленнями в різних героїв, тварин, щоб діти в грі також

практикували українську

7. Спробуйте метод “одна людина - одна мова”, коли мама постійно говорить з дитиною

українською, а тато - іншою мовою (або навпаки). Цей метод є найбільш поширеним в .світі

для формування збалансованого мовного розвитку.

8. Спробуйте звертатись до всіх незнайомих людей (в магазині, в спортклубі, в кафе, на вулиці)

спершу українською. Інші люди вас не знають і тому нікому не може бути “соромно” за

“неправильність” мови. Практикуйте такі перші звертання українською.

9. Не бійтесь мовних помилок, суржику. Чистота та естетика мови - важлива, однак на початку

практики будь-якої мови це абсолютно нормальний процес забувати деякі слова або казати

їх трохи неприродньо. Ваша мова та мова ваших дітей буде покращуватися з кожним

сказаним словом та реченням.

10. Щоб краще відчувати мову почніть більше читати українською на намагайтеся частіше

використовувати літературні звороти, перетворюючи це у своєрідну гру “вишуканої

української”.__

 .

 Затверджую

Директор КЗДО (я-с) № 348 ДМР

                                                                                        _______________________ ФОМЕНКО С.А.  

План роботи консультативного пункту « Сім’я»

2021-2022 навчальний рік

Консультативний центр «Сім’я»

Положення по консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють, і дітей, які виховуються в умовах сім’ї (наказ Міністерства освіти і  науки, молоді та спорту України від 30.06.2011 р. № 214).

Мета: надання всебічної  допомоги сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім’ї.