Цікаво провели офлайн педагогічну раду за темою:

"Патріотичне виховання в контексті духовного потенціалу особистості

дошкільника" (інтелектуальна гра)

Модель методичної роботи

31.08.2022 провели педагогічну раду з теми: "Зміст та завданння освітньої роботи закладу

дошкільної освіти на 2022/2023 навчальний рік":

- обговорили додаток до листа МОН України "Методичні  рекомендації про окремі питання

діяльності закладів дошкільної освіти у 2022/2023 навчальному році"; (лист МОН №1/8504-

22 від 27.07.2022 "Про окремі питання діяльності закладів дошкільної освіти у 2022/2023

навчальному році);

- схвалили план роботи на 2022/2023 н.р.

- програми, форму планування освітнього процесу; (дистанційна форма здобуття освіти  з

використанням електронних платформ ZOOM, Google CLASSROOM)

- затвердили списки педпрацівників, які підлягають атестації у 2022/2023 навчальому році

30.11.2023 провели педагогічну раду з теми: "Інтелектуальна гра "Патріотичне виховання в

контекксті духовного потенцалу особистості дошкільника".

 На допомогу вихователю. Вересень 2022. 

Як проводити онлайн-заняття, сільки часу воно триває  ...

… Я б запропонувала інший формат і назву – «зустріч». Зустріч - це зближення  з ким -  або чим-небудь, насамперед, домовлене  побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. (Катерина Крутій )

Передусім треба  заздалегідь підготувати матеріали. Бажано, щоб кілька речей уже перебувало в полі зору дітей. Уявіть, що ви з дітьми прийшли до театру. Завіса ще закрита, але вже хочеться дізнатися,  а що там, за лаштунками.

Починається етап  первинного сприйняття – відчуття  близької таємниці   збуджує дітей,  підштовхує до пошуків довкола елементів інформації, яких бракує. Дитина  (і батьки теж) свідомо або підсвідомо нібито черпають/зчитують їх з інформаційного поля  місця, де перебуває вихователька. Тому бажано на задньому плані функцію «розмити тло». Цей етап декодування інформації  – триває до 2 хв.

Завіса відкривається, починається наступний етап   -  сприйняття педагога. (до 2 хв).  Вступний монолог дорослого (до 2 хв), задає стиль і характер спілкування ,сприяє створенню необхідної і атмосфери,готує освітню ситуацію і вводить у неї. У вільному режимі діти переходять від статусу  «глядач» і « споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу»     

     Бажано активно залучати учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустріч  маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їхньої діяльності,тобто того,чого вони можуть досягти,чого від них очікує вихователька,- етап сприйняття умов (до 3 хв.)

Якщо продовжувати порівнювати з театром,то далі  відбувається «  кульмінація  вистави». Вихователька презентує тему зустріч,м’яко  переходячи  до практичного етапу (до 7 хв). Цей етап стимулює відчуття  спільності інтересів дітей і дорослих,колективного входження в процес навчальної діяльності(утворення « поля радості» від взаємодії).

Останній етап  - підбиття підсумків зустріч. (до 3 хв .). Можна скористатися такими запитаннями

- Чи задоволений  (задоволена ) результатом своєї роботи ? Які нові слова ти запам’ятав/запам’ятала ? Яке завдання виявилося легким , а яке важким ? Що тебе здивувало ? Що запам’яталося найбільше ? Що тобі не вдалося?...

Консультація вихователя-методиста на основі матеріалу журналу:

 «Дошкільне виховання», 2020 № 5. Компетентна відповідь. Катерина Крутій  

    Жовтень 2022 

      …Про що мовчить картина або комунікаці за творами   живопису для дошкільнят .

Мистецтво має велику силу. Зокрема воно може допомогти створити для малят атмосферу спокою і затишку.

  Художньо-педагогічне спілкування з дітьми за творами живопису- емоційна взаємодія дитини й дорослого під час комунікації за картинами,спрямована на розвиток естетичних почуттів та формування на їх основі естетичного ставлення до природного та соціального довкілля.

Ця форма взаємодії спрямована на реалізацію таких завдань :- викликати в дітей емоційне ставлення до об’єктів та явищ,що зображені у творах живопису;

- сприяти виникненню асоціативних зв’язків між змістом картини та життєвим досвідом дітей ;розвивати уяву,креативність;

- формувати елементарні вміння сприймати засоби виразності (колір,форму перспективу,світлотінь);

розвивати здатність отримувати естетичне задоволення від споглядання краси, стимулювати  бажання повторної зустрічі з творами живопису,підтримувати інтерес до подальшого сприймання краси життя.

Спілкування  розпочинається з розглядання картини. Добре  коли воно відбувається в супроводі музики. Мелодія допомагає домалювати те що неможливо передати фарбами: шелест листя,дзюрчання води,спів птахів тощо.

Мистецький аналіз картини та інформація про художника/художницю подається в легкій формі та гармонійно вплітається дорослим у діалог. Вихователька може використовувати у своєму мовленні мистецькі терміни , як от  «колорит»,  «світлотінь»,  «перспектива» тощо, але але вимагати від дітей їх вживання не слід.

Засоби активізації комунікації за картиною

- бесіди  (Навіщо художники пишуть картини?)

- ігрові ситуації («я –художнки /художниця»)

- Ігрові завдання , вправи,творчі монологи («Що першим упало в око ?»,   Як змінюється твій настрій?)

Прийоми активізації комунікації за картиною

- Ігрова вправа «Відгадай»   

 - Ігрове завдання «Добери слово»

- Ігрова вправа «Що ми бачимо, чуємо, відчуваємо,переживаємо»

 Ігровий прийом домислювання

 Ігровий прийом «Розмова з картиною»

 Прийом  «Входження в картину «уявити, що ви опинилися всередині зображеного пейзажу чи

 Орієнтовні запитання за картиною

 Орієнтовні запитання за картиною інтер’ єру, прислухатися до своїх відчуттів, звуків, ароматів довкола.

- До якого жанру належить ця картина ?

- За якими  ознаками можна визначити жанр картини ?

 Як художнику вдалося передати настрій картини,персонажу ?

 Які почуття викликає картина

 Як  лише, дивлячись на картину,можна дізнатися, що художник  зобразив на полотні дощ, вітер, воду, радість, смуток.

Про що мрієш, споглядаючи картину?

 Запитання для рефлексії:

-  Що ти відчуваєш ?

- Про що думає, мрієш ?

- Які почуття викликає картина? Чому?

-Що тебе здивувало,порадувало, стривожило?

Консультація вихователя-методиста на основі матеріалу журналу:

 «Дошкільне виховання», 2022 № 5.    

     Мистецька освіта сьогодні вибір підходів синтез.

   Як сформувати у малят чуття прекрасного.     

                                                                                           Грудень 2023                                                                                                Здатність до глибоко сприйняття творів мистецтва?

Це питання завжди було актуальним, дискусійним.

Естетичне ставлення до довкілля важливо формувати в період,коли закладаються  основи духовного світу майбутнього особистості, - у дошкільні роки (адже в цьому віці діти особливо чутливі до краси ).  Щоб відкрити душі малят для сприйняття краси, пробудити їхній творчий потенціал, батькам і вихователям  слід обрати відповідний підхід до здійснення цього процесу.

 Основні підходи до мистецької освіти дітей

Серед  відомих на сьогодні підходів до мистецької  освіти залежно від ролі дорослого можна виділити такі : педагогічний супровід, обмежене керівництво та цілеспрямоване  навчання.

Педагогічний супровід

- супровід співробітництва та супровід ініціювання (академ. І.Бех )                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

1. Супровід співробітництва

Ідеться про спільне планування мистецької діяльності дитиною та дорослих, творчість, рефлексію.                                                                                                                                                                                                                                          Пріоритетним є прояв особистої позиції дитини, ініціативність творчого самовираження,акцент на власних  унікальних якостей вихованця    

2. Супровід-ініціювання

Цей підхід відомий із часів Сократа . Його суть чудово сформувала М.Монтесс орі ; «Допоможи мені  зробити  це самомому, нічого не роблячи за мене,спрямуй у потрібне   річище,    до рішення,  а все інше я зроблю   сам».  Такий супровід передбачає  спільний аналіз умов,необхідних для мистецької діяльності.

 Наприклад, дорослий звертає увагу на те, що наближається  свято Нового року, як створити святкову атмосферу? Шукаючи відповіді на це запитання,малята обов’язково згадують про декорування інтер!єру.  А далі методом ланцюжка запитань ( Чим  прикрашати? Які матеріали варто використовувати? Чи можна замінити той чи інший матеріал.

Обмежене керівництво.

Фундатори й послідовники цього підходу (А. Бакушинський,К. Венцель, В.Захарова, Г.Керунштейнер та ін.) вважають, що дитяча образотворчість повторює шлях розвитку людства. Вони переконані, що творчістю можна керувати, створюючи відповідне  художнє середовище. А. Бакуштинський  акцентує увагу  на якнайменшому втручанні у творчі наміри та дії малюка 

Цілеспрямоване навчання     

   Прихильникицьогонавчання (Н. Ветлугіна,Т.Казакова,Т.Комарова,В.Котляр та ін.. наполягають на тому, що розвиток художньо-творчих здібностей залежить від сформованості в дитини репродуктивної й творчої умови та оволодіння нею основами образотворчих знань. 

 Вільне образотворення – компроміс між традиційним і нетрадиційним підходами  

Який же підхід до організації образотворчої діяльності дошкільнят обрати?  

Традиційний підхід  у методиці образотворчої діяльності втілено у звичній для багатьох системні покрокового відтворення дітьми зразка,  репродуктування.      

Під нетрадиційним  підходом   зазвичай маємо на увазі , що на перший план висуваються не теоретичній технічні орієнтири , а емоційне та чуттєве  сприйняття дітьми мистецтва.

Вільнеобразотворення передбачає відмову від прямого наслідування  та копіювання дітьми нав' язуваних дорослим способій дій,  натомість надання малятам можливості самостійно опанувати різні художні матеріали, експериментувати, знаходити власні способи передачі образу засобами  живопису.

Кожна дитина унікальна за своєю природою,  проте часто втрачає неповторність, стаючи жертвою упередження, стереотипних дій з боку дорослих.

  Творча  діяльність дитини має завжди пошуково-орієнтований характер,а тенденція до  характер.  Прихильники  цього підходу вважають,що безпосередньо навчити творчості неможливо, а можна лише сформувати здатність  до неї .  Розвиток базових якостей особистості засобами живопису                                                                                                                                                                                                                                                                                   

     Заняття живописом  як видом образотворчої діяльності забезпечує розвиток пізнавальної активності, емоційного інтелекту малят,створює умови для їхньої самореалізації.   

         Джерело: « Дошкільне  виховання»  12, 2019.

«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ. Січень 2023.

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціальноорганізованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процесс засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованихфакторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальноїзрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальнихвідносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньо особистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого поколіннязаймає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальноїі нтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні діт ій          протягом всієї  історії                                                                                                                                                            педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
   Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    

Вихователь-методист. Інтернет ресурси «Всеосвіта».    

Консультація для вихователів  груп старшого

дошкільного віку

      "ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НУШ: ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ!"   

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти

Нова  українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути пратикум для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого практикуму подано в Додатку 1.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання.

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.

Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність.

Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:

• соціальний;

• емоційно-вольовий;

• інтелектуальний;

• мотиваційний.

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:

•  адекватну самооцінку;

•  потребу в спілкуванні з іншими;

•  уміння приймати інтереси групи дітей;

•  уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.

Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:

•   упевненість у собі;

•   переважання позитивного настрою;

•   прагнення стримувати негативні емоції;

•   уміння керувати своєю поведінкою;

•    розвиток емоційної стійкості;

•  довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;

•   довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

•  розвинуте сприймання;

•  стійка пізнавальна увага;

• розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами;                                 

•  здатність відтворювати зразок;

•  володіння усним мовленням;

•  розвиток дрібної моторики, зорової координації;

•  розвиток здатності до навчання.

Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:

• внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;

• зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.

Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Завдання батьків

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:

•  дбати про фізичне здоров’я дитини;

•  збагачувати життєвий досвід дитини;

• закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

•   розвивати мовлення дитини;

•  навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

•  учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

•   поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

Вихователь-методист (інтернет-ресурси)